1
Прощай, важка, задимлена Праго, з усіма твоїми шпиками, повіями, еміґрантами, дешевими пивницями і з автоматами на вулицях, куди республіканський свідомий своєї національної гідности чех та його юна дрібнобуржуазна зміна кидають свої копійчані заощадження, підсилюючи, таким чином, добробут республіки і складаючи собі невеличку базу „про чорний день“… Так велить їм раціоналізований щоденною дієтою чеський розум та найсвятіші традиції дрібної буржуазії. Прощай, середньовічна Праго, місто романтики і містики, місто реального зиску та експлуатації — з грізними примарами фабричних димарів над усим тим убогим і хистким арсеналом. Словом, прощай, юна національна державо Чехо-Словаччино, що переможно постала на руїнах австрійської монархії.
Ми знову їдемо в країну, що сама по війні стала була руїною, а потім, в умовах версальської угоди і пляна Давса, в пекельних умовах експлуатації своїх робітників, підвелася з попілу й гніту так швидко, як жадна країна Европи не підводилась.
Ми їдемо до Німеччини, де серед мінливих реклям, у світлі електрики, найяскравіш горять ілюзії капіта-
