— Е, не дуже …
Студенти зареготали.
— Не сподобалось…
По тому товариші запропонували подивитися будинок, що в ньому „жив Фауст“, і… піти до Флеків.
Пішли.
Флекі — це також знамените місце у Празі. Флек давно помер. Але пивниця його стоїть на тому самому місці. Грубезні шари лепу й традицій осіли на її темних стінах. Пиво, що тут варять, продається й випивається на місці. Ніде, тільки у Флеків! Фірма існує близько трьох-чотирьох сторіч. Навіть сами чехи точно не знають, коли її засновано… До пива чехи беруть гірку редьку, після якої людина не може не пити… Гострі пахощі і такі ж гострі пісні мало не валять столів і стін. Чех приходить сюди з цілою родиною. Але це не заважає гостям поводитися дуже вільно.
Словом, з великими труднощами ми добилися столика в цій фабриці артеріосклерозів та „бичачих серць“[1].
І, як тільки ми сіли, заговорило серце людське. Один із товаришів звернувся до мене з проханням підписатися на листівці, що він надсилає до своєї милої в Галичину
Ви дивуєтесь, читачу?
Так, я так само був узяв це за жарт. Та де там! Товариш таки щиро прохав…
Тоді Поет розповів мені, що є в них такий звичай: як хто надсилає листа до милої, то їй приємно буде прочитати під тим листом ще й підписи його приятелів. Особливо ж, коли то буде літераторів підпис!..
- ↑ Од споживання пива у такій кількості, як його споживають німці та чехи, людське серце перероджується на бичаче (Cor bovinus) — так запевняє медицина. Автор радить повірити їй.
