|
Не дурно мовам я учусь |
Мені стало так весело, що відразу прокинувся апетит. Я зійшов з гори і почапав у місто.
Там, у затишній і теплій „шпайзеціммер“, я замовив собі обід і, взявши до рук „Саксонську Ельбгазету“ („Sächsische Elbzeitung ), знайшов у ній одну маленьку, але пекуче цікаву телеграмку, яка знищила в пень мої філософські міркування про бідолашного саксонця, що живе на світі й не знає, що робиться в Радянському Союзі. Я помилявся! „Саксонська Ельбгазета“ подає своїм читачам „усі“ відомості про Радянський Союз. Отже той „бідолашний“ обізнаний навіть на такому:
|
„Росія
Єдине командування в Червоній армії. Реввоєнрада Радянського Союзу встановила єдине командування в Червоній армії, як нас повідомляють із Москви через Ровно. Інститут політичних комісарів, що був за часів громадянської війни, касується. Командир частини одночасно є і політичним комісаром. На ньому єдиному лежить обов'язок політичного виховання військової частини“[2]. |
Якби раптом я довідався, що всі німці перестали пити пиво, я б і тоді не був такий здивований, як цією телеграмкою — в горах, у маленькому містечкові на кілька сот будиночків, та ще прочитаною за столом у „доброго“ старого німця, господаря поганенької їдальні!
— Діла! — вигукнув я, коли кельнерша допитувалася в мене, що я маю взяти на друге…
