— А саме?
— Комуністів.
— То, може, ви партійний?
— Ні. Я аґент фірми „Sen-Sen“.
Він простяг мені руку.
— Карло Цорн. Будьмо знайомі.
— Дуже приємно. Що ж то за фірма, що ви їй служите?
Цорн дістав картку, і я прочитав на ній:
Sen-Sen
Das beliebte echte vornehme
Mund-Parfüm
für Alle[1]
— Бачите, це такі маленькі чорненькі зернятка. Ви кладете в рот. Приємно. Свіжить і застерігає від кашлю, нежиту та інших неприємностей. Я приїхав із Кобленца. Сьогодні продав двом дрезденським аптекам на п'ять тисяч марок. Спробуйте. Прошу вас. Вам мусить сподобатись. Не бійтесь. Кладіть на язик. Отак, дивіться. Потім дайте мені вашу цигарету. Я зараз вам її поверну! О, будь ласка. Тепер запаліть. Ну? Приємно, адже правда? Надзвичайно приємно.
Я потяг цигарету і захлинувся гострими, холодними пахощами ментолу.
— Та це ж ментол!
— Так! Але це чудова річ. Я продав сьогодні таких флякончиків на три тисячі марок. Будь ласка, залишіть собі, я хочу вам подарувати. І також пакунок Sen-Sen. Цю коробочку передайте вашій дружині. Хай завжди кладе в рот одне зернятко Sen-Sen, як тільки надворі негода, вогко. Бо тоді легко застудитись, адже правда?
- ↑ Сен-Сен, найулюбленіші справжні парфуми до рота — для всіх
