Ґорький 1905 року казав: — Ідіть з народом, боріться з ним, допомагайте йому піднятися з колін. — Сьогодні, 1928 p., ми мусимо сказати:
— Ідіть з пролетаріятом, ставайте клясовими борцями, боріться разом із ним у великому й малому, оберніть ваше мистецтво на зброю і оголосіть війну війні!
Глибше корінням у пролетарській ґрунт! Постійний зв'язок із масами. І „Союз“ мусить ще міцніше з'єднати нас із справою, що їй ми служимо, із справою соціяльної революції. І що міцніше ми з'єднаємось, то вільніші будемо!
Бехер кінчив.
Збори винагороджують його гучними й довгими оплесками. Настрій високий і бойовий.
І тоді, в атмосфері піднесення й загального збудження, почалися обговорення й привітання.
Мені випало говорити від імени Всеукраїнської Спілки пролетарських письменників, але в привітанні моєму, звичайно, була й інформація про досягнення цілої радянської української літератури, що виходить нині не лише на всесоюзний терен, але й на арену міжнародню.
Братерський зв'язок поміж німецькою та українською пролетарськими літературами мусить забезпечити обом їм можливість дійти широких робітничих читачівських мас у найкращих взаємних перекладах.
„Союз пролетарських революційних письменників Німеччини“ безперечно відограє історичну ролю не лише в організації сил німецької пролетарської літератури, а й в історії зв'язку з пролетарськими літературами інших народів світу.
Найбільша боротьба розгорнулася потім навколо питання про орган „Союзу“: який журнал має більше
