Бачимо тут і нашого молодого позапартійного товариша Кляуса Германа, що з ним ми вже зустрічалися у Ґергарта Поля. Кляус Герман — молодий критик і історик літератури, що останнім часом виготував низку статтів про Бернарда Шов, проти Томаса Мана й т. ін. Пише він також невеликі новелі. Тут же зустрічаємо і редактора „Роте Фане“, тов. Сланґа, що веселими очима з задоволенням дивиться на учасників з'їзду, від яких він чекає насамперед активної участи в робітничій пресі. Словом, у залі вже добрих півтори сотні товаришів. Карл Ґрюнберґ відкриває збори рефератом на тему „На що сподівається пролетарський письменник від свого „Союзу“.
— Ні на що неможливе… — говорить Ґрюнберґ.
— Хоч я оптиміст і для мене революціонер песиміст так само неможливий, як дерев'яна кафельна піч, але було б ілюзією гадати, що з створенням „Союзу“ геть все відміниться…
Він докладно зупиняється на шляхах пролетарської літератури в Радянському Союзі і на відмінах історії німецького „Союзу“.
По тому говорить Курт Клебер. Він повідомляє, що на заклик P. F. К. („Proletarische Feuilleton Korrespondenz“) відгукнулося двісті товаришів, охочих вступити в „Союз“. Він певен, що кількість ця збільшиться. До Комітету, що провадив підготовну працю, увіходили: Бехер, Ґрюнберґ, Лорбер, Вайнерт, Гун, Ляк, Клебер і Петерсон. Вони всі — присутні на зборах. Тов. Клебер викладає далі головні твердження, що лягли в основу статуту.
Збори відбуваються дуже організовано. Реферати короткі. Увага авдиторії напружена. Слово забирає Йоганес Бехер. Його тема: „Наш Союз“.
