роман „Левізіт“ („Lewisite“), книжка поезій „Голодний город“ („Die hungrige Stadt“, 1927), що 1928 року з'являється вже другим виданням. Зараз готується до друку повна збірка його поезій. Працює Бехер над новим великим романом, але коли я був запитав його в циркові Буш, що саме він пише, то він відповів:
— Та так, знаєте… дещо пишу там… Таке писання…
Мені пригадалося, що зовсім же недавно він ледве уникнув суда буржуазії над собою, суда, що проти нього протестували не лише пролетарські письменники України, РСФРР і цілого Радянського Союзу, а й революційні письменники цілого світу; якби той суд був відбувся, то не довелося б мені зустрінути товариша Бехера на зборах „Союзу пролетарських революційних письменників Німеччини“. Сидів би він десь у в'язниці під охороною соціял-демократичних тюремників.
Та видно він уже забув про це і зараз його лагідні й разом з тим уперті очі світяться завзяттям.
— Він завжди такий, — каже мені т. Вайскопф.
Далі ми знайомились з т. Куртом Клебером, що також являється одним з видатніших пролетарських письменників, членів „Союзу“. Він же — один з редакторів „Proletarische Feuilleton Korrespondenz“. Його книжку оповідань з революційної боротьби рурських шахтарів „Барикади на Рурі“ („Barikaden an der Ruhr“) конфісковано державним прокуром за „державну зраду“. Тоді дещо з тих оповідань з'явилося на ринкові новою збіркою під іншою назвою („Revolutionäre“)… Друга книжка — „Пасажири третьої кляси“ („Passagiere der dritten Klasse“) — широко відома вже й російським читачам і мусить з'явитися також в українському перекладі.
