Ця сторінка вичитана
Перед нею майбутнє, як перед цілим пролетаріятом Німеччини. Але до того майбутнього — тяжкий шлях боротьби, заборон, арештів і конфіскацій[1] .
Боротьби! Хіба це може злякати робітників, що валять старий світ?
Хіба це може їх зупинити?
— Сила! — філософічно зауважив Петер Кош, виходячи з цирку. — Вже тота сила, як вибухне, то най ся тримають пани капіталісти.
Ми йшли мовчки, не хотілося відповідати на справедливе Кошове зауваження.
Хотілося зосереджено, напружено передумувати все, що ми бачили, що нас так сильно схвилювало півгодини тому.
А ще за півгодини довелося мені провадити таку розмову.
Якось випало обідати разом із сином нашої господині, молодим інженером Крайєнбрінґ, що працює на
- ↑ Як відомо, соціял-демократичний поліцай-президент Церґібель, після розстрілу робітників на вулицях Берліну в першотравневі дні 1929 року, закрив був „Роте Фане“ на сім тижнів. Заарештовано й тих товаришів, що з ними зустрічався автор. Саме коли друкується ця частина „Голубів мира“, ми читаємо в „Комуністі“ (№ 43/2829, 25. VI. 29 р/): „Берлін. 24. Після семитижневої перерви знову вийшла „Роте Фане“. В нумері — листи робкорів і резолюції зібрань, де робітники заявляють про свою відданість компартії та її Центральному органові. Після арешту головного редактора газети Ґірша, заарештовано також другого редактора т. Сланга. „Роте Фане“ пише, що такої ж долі зазнають ще деякі редактори. Ґірш і Сланг заарештовані з розпорядження вищого прокурора по обвинуваченню в „спробі державної зради“. „Спробу“ прокурор вбачає в ряді статтей, опублікованих в „Роте Фане“ напередодні 1-го травня“.
Отже соціял-демократичні „миротворці“ невтомно роблять свою ганебну справу, та ще й пурхають, як „голуби мира“, над в'язницями, куди вони кидають представників німецького пролетаріяту.
