Воістину велике свято робітничої солідарности! Не можна було не вірити, не можна було не відчувати, що німецькі пролетарі здатні в ближчий час десь виступити на барикадах…
Ніби іскра пролетіла в приміщенні, коли гамбурзькі „синьоблюзники“ розпочали свою інсценовку, що примусила всіх пережити ще раз ті дні, коли руки пролетарів були вже над горлянкою визискувачів.
Збори тут таки виголосили братерську солідарність з рурськими робітниками, пообіцяли їм підтримку в їхній страшній боротьбі.
Соціял-демократичний поліцай-президент мабуть сподівався на таке. Він своєчасно заборонив збирання грошей на користь рурських страйкарів. І коли, не зважаючи на ту заборону, зборщик пішов таки між рядами, а робітники найрішучіш почали реалізувати свою обіцянку, то поліція не менш рішучо заарештувала зборщика і… припинила „непорядок“…
В резолюції, що її ухвалили перед цим збори, між іншим говорилося:
„Виголошуємо рішучий протест проти ухвали райхстаґу будувати панцерники і проти пропозицій соціял-демократів, що ніби також не підтримують панцерників, але роблять це так, щоб тільки затушкувати справу. Це підтверджується ще тим фактом, що соціял-демократична фракція висловила довір'я генералу Гренеру після того, як він на райхстаґу розвинув буржуазну воєнну імперіялістичну програму…“
— Геть соціял-демократів, зрадників робітничої кляси!
Так відбувся день десятої річниці „Роте Фане“. Героїчна газета вступила в 11-й рік бойової діяльности.
