— Десять років „Роте Фане“! Десять років боротьби проти контрреволюції, проти буржуазії, проти клясової зради соціял-демократів, десять років боротьби за організацію революції. Протягом цих десяти років упали числені жертви з лав свідомого пролетаріяту. Фундаторів центрального органу комуністичної партії, Лібкнехта і Люксембурґ, замордовано. Ми згадуємо їх і тисячі інших жертв і тих клясових борців, що сьогодні, через десять років після листопада 1918 року, ще гниють у в'язницях республіки…
— Республіки! Чорт… Теж республіка… — кидає хтось злісну репліку.
Товариш Пік нагадує, що місце, де відбуваються збори, це місце історичне. Тут, у циркові Буш, радились робітничі та вояцькі ради про долю революції. На цьому місці промовляв Карл Лібкнехт. Він застерігав тоді:
— Будьте напоготові, товариші! Контрреволюція вже під вами.
То була контрреволюція, що її 10-го листопада тут обрано! „Роте Фане“ крикнула тоді робітникам: „Не випускайте зброї з рук!
Доведіть справу до кінця. Створіть із половини цілу революцію“.
Але тоді ще не було великої масової організації, щоб повести німецький пролетаріят до перемоги.
Проте ні Еберт, ні Шейдеман, ні Носке, ні Вельс не змогли навіть кров'ю загасити той вогонь боротьби, що спалахнув у робітничих серцях. „Роте Фане“ йшла попереду робітничих лав, як керівник, як гучномовець більшовизму.
— Організувати революцію — ось завдання, що стоїть перед „Роте Фане“. Що густіше зберуться маси
