вали цю „кольону перемоги“, цебто — після кривавого загину Паризької комуни… На колоні напис: „Вдячна батьківщина переможному військові“… Звичайно, звичайно. Бо ж саме у франко-пруській війні Німеччина розгромила була Францію і загарбала п'ять міліярдів контрибуції, які (французького народу міліярди) і вклала потім у свою німецьку промисловість. Отже, подяка за тисячі смертей „переможних вояків“ і п'ятиміліярдовий грабунок — оця кольона… Видрались ми аж на саму верхівку кольони. Коштувало по 50 пфенінґів. На стінах у середині кольони, звичайно, висять застережливі об'яви: Das Beschreiben der Wände ist bei Strafe Vefboten“[1]. А через цю об'яву олівцем розписалась якась весела мандрівниця Фрида Малєвська. І всі стіни в написах, часом найпікантніших, а часом просто безглуздих. Згори мабуть гарно дивитись на місто. Але воно було повите туманом. Зеленіють, червоніють, спалахують і гаснуть зіниці ліхтариків, що регулюють рух машин і людей. Навпроти — Алея перемоги. Словом — сама тобі перемога. Увечері пішли до театру „Grosses Schauspieihaus“. Слухали оперету „Казанова“. Постава, строї, гра, техніка, світляні ефекти — все це гідне найвищої капіталістичної вибагливости. А голоси… просто погані. Тільки інтермедії „сільські музики“ виконували блискуче. Фойє в театрі світиться реклямами жіночих ніг, які, одначе, не змінилися з часів Гайне і настирливо нагадують ноги гетінгенських дам“.
„16 листопада був у Державній опері. Слухав „Валькірію“. Публіка приймає з захопленням, а в антрактах всі оті смокінги, фраки тощо опорожняють буфет з
- ↑ Написи на стінах штрафом забороняються
