Так, поки не обійшли всіх помешкань, кабінетів, лябораторій, бібліотек. Нарешті ми знайшли таки в фізіологічному інституті нашого радянського аспіранта!
— Кваліфікуємось? — питаємо його.
— Да, да! — відповідає він таким тоном, ніби всі ці інститути колишнього кайзеровського „Ґезельшафту“ належать йому або принаймні німецькому пролетаріятові.
— Народ… — думаємо ми. — Припусти його до чистої науки, а він почне в неї ідеології напускати. Хіба не видко, що за один.
Але професори висловили нам своє задоволення з приводу роботи радянського аспіранта:
— Хороша робота, талановита й старанна.
„Чиста робота“, — додаємо ми в думках, і поспішаємо розпрощатися з ученими й вийти на веселенькі вулички Далему, де вже їде повненький автомобіль, що розвозить мешканцям бароканських будиночків вершки, молоко й масло.
Словом, у Далемі розроблюються проблеми народнього харчування…
27
Із щоденника:
„15 листопада були біля рейхстагу. Написано: „Німецькому народові“. Потім зайшли на „Кольону перемоги“. Історія кольони, як відомо, така. На знак пам'яті про війну з Данією 1864 року мусів був з'явитися на Королівському майдані пам'ятник. Проекти виготував проф. Страк. Будування починалося 1869 р., але події 71 року „трошки“ перешкодили і лише після закінчення німецько-французької війни збуду-
