йому на лиці виразні сліди. Коли він мовчить, губи йому міцно стиснуті. Коли промовляє, вони рубають слова коротко і виразно.
— От наша робота.
Він показує книгу Отто Катца — „Дев'ять чоловіка між кригою“ — документи однієї полярної трагедії, (Otto Katz. Neun Männer im Eis. Dokumente einer Polartragödie), книгу, присвячену трагедії Амундсена і героїчній мужності радянського льодолома „Красіна“. Від книги ще пахне фарбою, як і з палуби „Красіна“ ще не розвіялись полярні пахощі вітрів і криги.
— Доречі, от і сам автор цієї книги, товариш Катц.
Товариш Катц, що в ту мить увійшов до кімнати, робить автограф на своїй книзі і передає мені.
А за хвилину Готопп знайомить мене ще з новим письменником, Ґергартом Полем, редактором і видавцем журналу „Die neue Bücherschau“[1]. Ґергарт Поль, стрункий і мужній юнак із Шлезьку, так стискує руку, що я мимохіть думаю про те, який добрий спортсмен із цього молодого письменника й критика! Він запрошує нас до себе на маленьку вечірку, що відбудеться в нього сімнадцятого листопада, в суботу. По тому бере зі столу книгу Уптона Сінклера „Präsident der U. S. А.“, що також допіру вийшла з друку, і дає мені її зі своїм написом. Що б це мало значити?
— Тут є моє післяслово, — пояснює він.
Так, в кінці книги читаємо його „Nachwort“.
Альберт Готопп кладе на стіл ще цілу купу нових книжок, що їх випустив „Універзум“ прекрасними виданнями, такими, що кожного українського письменника взяли б на моєму місці заздрощі.
- ↑ „Новий книжковий огляд“ — журнал, що близько стоїть до письменників-комуністів.
