і має вже готову велику біографію Аптона Сінклера. Колишній член „Спартака“ і т. д.
Отже мені дивно бачити таку неписьменність щодо нашого „Українського робітника“
— Ви, здається, не дуже поінформовані про українську літературу? — питаю руба.
— Всю російську літературу, що тільки з'являлася в німецьких перекладах, я знаю добре. Всю.
— Ich freue mich ganz besonders[1]. Але я питаю про українську. Не про російську, а про українську.
Він видимо не міг відразу спромогтися на відповідь.
— Як? — нарешті запитав він. — Окрему українську літературу?
— Зовсім окрему.
Тоді він одверто знизав плечима.
— Не знаю, не чув, не буду казати… І мова окрема?
Тут уже я, а зі мною і Петер Кош, розвели руками.
— А то ясна річ! — вигукнув Петер і незадоволено поворушив вусом.
— Доводиться констатувати цей факт. Зовсім окрема, — додав я.
Герцфельде неймовірно подивився на нас обох.
— Може діялект?
— Kein Dialekt![2] — закричав Петер. — Самостійна мова, стародавня українська мова, дуже багата мова сорока мільйонів людей!.. Покажи йому альбом портретів ваших письменників…
— Будь ласка.
І саме в цю хвилину до кабінету увійшла нова особа, висока на зріст, білява, в капелюші з широкими крисами, в окулярах з темною роговою оправою.
