А за півгодини ми знову були біля „штаб-кватири“. Керівник давав інструкції — на роботу!
Вони йдуть на роботу: збирати на допомогу рурським страйкарям! Чи ж не цікаво нам піти разом із ними і подивитися, як це вони роблять?
Вони розподіляють ролі.
Кільком товаришам дають на руки „підписні листи“. Одному доручають виголошувати промову, а всі гуртом пробують гукнути:
— Achtung! Achtung!
Hies ist Roter Frontkämpfer Bund![1]
— Починаймо.
Всі гукнули. Та вийшло неодностайно. Дехто засміявся, а більшість — розсердились.
— Ще раз!
І вони гукнули ще раз.
На цей раз вийшло бездоганно. Ніби не з двадцятьох п'ятьох, а з одних грудей.
Командир задоволено гукнув:
— Готове.
І знову цуг шикується. Струнко.
Ідуть у першу-ліпшу вулицю, заходять на подвір'я великого будинку. Камінний чотирикутник гуде під їхніми кроками. Вони стають посередині, обводять очима поверхи, що дивляться рясними вікнами в чотирикутник подвір'я. Де-не-де вікна трохи відхиляються. Частина товаришів — ті, що з підписними листами — уже позаймали всі майданчики на сходах і всі парадні. Вони чекають.
- ↑ Увага! Увага! Тут Союз Червоних Фронтовиків!
