його немає напохваті. Тоді вони просять надіслати їм, а цей камерад, що зі мною, прочитає і перекладе…
— Альо! — гукає знову юнак.
— Давайте передамо картку нашого з'їзду!
— Ні! Давайте зараз зфотографуємося разом і передамо!
— Зараз не можна. Давайте завтра! Ти прийдеш завтра вдень? Або післязавтра?
— Так, він прийде, але картку з'їзду передамо зараз. Підпишемо знову всі. Надрукуй її в журналі пролетарських письменників.
Кілька чоловіка зриваються з місця і кудись біжать. За десять хвилин вони повертаються з картками. Тут і окремі портрети, і фото з'їздів, і момент відрядження на село — для аґітації. В грузовику стоять робітники готові до від'їзду.
Друга картка — вони вже в селі.
З ними й грамофон, знаряддя „музичного впливу“ на селян…
На великій фотографії III з'їзду Союзу Червоних Фронтовиків вони пишуть:
|
„Хай живе пролетарська література Радянської України! Хай живе журнал „Гарт“! |
На фотографії IV з'їзду роблять такий напис:
|
„Пролетарським письменникам Червоної України і їхньому журналові „Гарт“ на знак пам'яті від Союзу Червоних Фронтовиків Німеччини“. |
Все чисте поле на картці вкривають підписами.
Я того настрою, що був тоді, ніколи не забуду.
