Добра друкарня!
Робітник до робітника!
І друкуються там цікаві речі. От вам обкладинка „Rote Raketen“[1], от вам чергове число „Die Rote Fahne“[2].
Он на маленькій стукалці робітник клацає візитові картки фабрики квітів та пір'я, Ісідоре Шльосс:
BLUMEN UND FEDERNFABRIK
Треба виконати замовлення. Адже це друкарня.
Їй дано замовлення. Значить — треба виконати.
А ось на окремих великих машинах іде, наприклад, VI конґрес Комінтерну, розміром на 80 друкованих аркушів.
17
Дощ перестав, але на вулицях іще блищить вода, і в ній, як розчин золотих молекул, переливається електрика.
Вечір.
Автомобілі відбиваються в велетенських люстрах асфальтів, будинки — вниз поверхами і димарями, і в черевиках Петера Коша повно холодної слизоти…
— Мерзотники! — бубонить він, переступаючи калюжу!
— Хто, черевики? — питаю я, хоч знаю добре, що мова не про них. Питаю, щоб подратувати, бо мені вже набридло оце бубоніння.
— Які черевики? Ти знаєш, що в будинку № 3 на Рікерштрасе провалилася убиральня і впала з другого
