Та ось він і вилітає з того кінця коридору. Він бачить, що я чекаю на нього, і ще здалеку питає:
— Ну? Что, может скажетє — буза? — А сам тимчасом обтирає з обличчя решту гриму якоюсь тряпочкою.
— Де там! — кажу. — Краще і в Рейнгардта не заграють. А скажи мені, будь ласка, навіщо тобі треба було гримуватися?
— А мєдвєдя-то я іграл?
— Так, але гриму не видко було з-під ведмежої шерсти.
Він глянув на мене, як на великого дивака, і раптом зареготався, не ховаючи своєї зверхности наді мною в питаннях театральної техніки.
— Гріміровка-то развє для мєдвєдя нужна била? — запитав він нарешті.
— А для чого ж?
— Для монтажа, в котором я іграл потом старшего матроса. А когда б же я загріміровался, єслі пєрєрив бил только сорок мінут?
Ну, от бачите! Я ж знав, що він зажене мене на слизьке.
Ах, піонери!
як разочок —
стук, стук, стук!
15
Коли ви їдете омнібусом, то краще сідати на другому поверсі. Поперше, ви маєте змогу розглядати вулиці згори. Подруге — там можна курити; коли ж не маєте цигарет, то й без них, проїхавши кілька вулиць, ви будете „накурений“ доста. Потретє — там якось вільніше розпитуватись у сусід, куди їде цей омнібус, та на якій вулиці зупиняється, та чи довго туди
