— Тут можна й на ресорах, — прошепотів Маслик. — Диви: спочатку на осю, потім на трубу, а потім на палку. Тут можна й спати.
Матрос не відповів, а Сенька став заперечувати цей план.
— По-перше, можна впасти, коли спати. А як не впадеш, то все одно спіймають. «Здрючуйся», — скажуть. Ні, треба шукати ящика. — В цю мить об колеса першого вагона задзвенів молоток.
— Провєрка, — шепнув Черв'як.
— Тихо. Маслик, не ворушися.
— Я видерусь на осю. Тут мене й не видко.
— Не дерись, сиди смирно.
— Еге, не дерись, — зашепотів Маслик. — А як побачать? Я краще на осю.
— Кажу, сиди! Він не загляне. Ш-ш... Ось підходить. Не дерись...
Але Маслик уже сів на вісь і завмер там, прихилившись спиною до колеса. Матрос і Черв'як залишилися під вагоном, наче прилипли до землі.
Ні звуку, ні дихання. В цю мить наблизились кроки. Видно було тільки чоботи, ліхтарик із зеленим склом і молоток. Ні рук, ні тулуба. Ці речі самі пливли, звисаючи з-за стінки вагона. Матросові страшенно хотілося підвести голову й поглянути на їхнього власника. Він навіть зробив рух, але Черв'як уп'явся йому нігтями в шию і притис до шпали. Ліхтарик наблизився до колеса, молоток гойднувся і вдарив. Глухий, нечіткий звук.
Тоді молоток б'є вдруге, втретє. Зупиняється на мить, а далі нижче спускається ліхтар, і чорні великі руки стає видко Матросові і Черв'якові.
— Що за рахуба, — бубонить голос за вагоном. Черв'як прикладає губи до Матросового вуха й шепоче:
— Здається, засипались. Маслик, чорт, не послухав. Чуєш, не той удар...
А ліхтар уже стоїть на землі, поруч нього падає молот, і раптом під вагон нахиляється якась вусата морда. Вона придивляється коротку мить, потім вуса їй заворушилися, настовбурчились.
— А це що таке?.. Ану-ка, вилізайте, господа пасажири, — кажуть ті вуса. І на доказ того, що морда не жартує, під вагон простягаються дві жилаві руки в мазуті з клоччям між пальцями.
— Дряпай! — кинув Матрос. І вони шугнули з Черв'яком з-під вагона — один праворуч, один ліворуч. Черв'як проскочив майже між чобітьми вусатої морди; не встигла вона озирнутись, як він уже зник десь під другим вагоном. Матрос же проскочив наперед і зважив, що йому найкраще буде залізти поки що під паротяг. Маслик залишився на осі, тільки посунувся ближче на середину. Вусата голова зникла — він тільки чув, як вона вже згори щось бубоніла на адресу його товаришів:
— Пасажири. Бач, як вони передвіженія знайшли, — бубоніла морда.
Потім молот ще раз ударив об колесо і, задовольнившись тим звуком, поплив із ліхтарем далі. Задзвонив другий сигнал. Цокіт молотка швидко віддалявся на кінець потяга. Перон відразу зашумів, зашаркав; гомін рвонувся дужче, останні пасажири спішили добитися вагонів.
Щось проповзло під Масликом по шпалах.
— Хто це? — спитав Маслик.
— Я, Матрос. Поліземо?
— Не хо... буду тут. Може, ще й не знайдемо ящика. Матрос поліз далі, а він залишився. Під третім вагоном Матрос шкрябнувся головою об ящик. Звідти почулося шамотіння. Він стукнув за умовою три рази.
Відповіли: повно. Поплазував далі. Проминув уже кілька вагонів, а ящика немає. Здається, недалеко й кінець потяга... Його охопила тривога. Ударив третій дзвінок... Він підвівся на лікті і збільшив швидкість, як тільки міг. Мабуть, ящик є під останнім вагоном. А коли немає? Що, коли немає?
Тоді він залишиться між рейками, і, як тільки пройде потяг, його зараз же зелений картуз і забере...
В цю мить пролунав кондукторів сюрчок, а за ним свиснув паротяг, і цілий потяг здвигнув, напружився й клацнув зубами, як страшна тварюка, що
