Товариш, друг вєрний, зарой мойо тєло...
Зарой мойо тєло на бану...
Пускай малахольні
лягавії сміються,
шо я бил геровскій вуркаган...
— Ех! — крикнув Пувичка в якомусь дикому трансі. — Піддерж!
Росія, Росія,
велікая держава...
Вона проіграла
войну...
Всі одним високим гарячим криком злилися в неймовірному пафосі, не здаючи собі справи в словах. Вони старанно вимовляли кожне з цих слів, але вимовляли тільки губами, якими ворушили з завзяттям. Думка ж десь була понад словами, десь билася в хвилях самої пісні:
А бєлоє знамя в бою потіряла.
Тепер ми кімаєм на бану...
Пісня стихла. Матрос одійшов од стіни, наблизився до гуртуй процідив крізь зуби:
— П'отіряла? Разві?
Пувичка раптом утяг якось голову в плечі. Зблід.
— Матрос?
— Почти шо.
Настала коротка тиша. Потім хтось крикнув:
— І одскоч. Чого ти?
Матрос без слова ударив його в здухвину — той упав. Хлопці подались назад. Пувичка зухвало крикнув:
— Ану, ти! Ще й б'ється! Жигун! Не думай, що ти отаман. Забудь!
Альоша зрозумів все за одну хвилину. Він підскочив до Матроса:
— Вони хотять погубить тебе! Хай спробують.
— Да, я був, єсть і буду! — крикнув Матрос до Пу-вички. — А тебе я рішу на місці, пувиця погана. Пацани!! Совєт дав нам поміщення, а такого порядку я не знаю, щоб ламать. замок у свого і продавать на базарі вещ.
— Як? Чорта? — крикнули одні.
— Докаж! Брехня! Хай докаже, — крикнули інші.
— Скуда ти знаєш? А може, він не крав?
Пувичка задоволене всміхнувся:
— Був колись отаман, а тепер на брехню пустився ради мамалиги.
Щось страшне сталося Матросові. Він схопив свою скриньку і хряпнув кришкою перед очима всієї компанії. Потому відсунув потайний прискринок, і в руці йому блиснула фінка. Він підскочив до Пувички.
— Дєньги!!! За скільки продав чорта?
Пувичка задрижав усім тілом.
— Вуйді. Я не брав. Завє-є-є-є-дущий!
Але в цю мить Матрос схопив його за груди і, замахнувшись, ударив ножем.
Пувичка ойкнув, схопився руками за живіт і впав на підлогу. З-під сорочки випала пачка цигарок «Яблочко». Хтось закричав не своїм голосом:
— А-а-а-а-а-а-й! Убив!..
Знявся неймовірний галас. Хлопці кинулися до за-відателя. Хтось хотів допомогти Пувичці.
— Не чіпай, — спинили його.
— Нехай виходить грязна кров.
Завідатель увійшов блідий. Йому сіпало щоки.
— Карету!
Хлопці вже подалися в аптеку дзвонити.
