Сім раз по сім
і по безліч акрів
Викорчував пнів —
І мені не набридло,
І я не сатанів.
І сім раз по безліч хмар
Вітер у мене жбурляв.
І сім раз по безліч дощів
Вимивало кістки мої з м'яса.
І корчило серед корчів
Жовтою пропасницею
У сльоті
По миршавих пампасах
Обох Каролін і Дакот,
А я, Самбо, мирно марив,
Я і моя вся раса…
Вулиці Чікаго розпаханими шумами
Випантеличували плутане шмаття мого мозку.
Самбо вантажник на возі.
Самбо вейтер[1] в обжорці.
Самбо грум[2].
Самбо нічний дозорець.
Самбо, запльований фігляр.
У балагані
Зашкварює
Джиг[3] і чечітку
