Частина перша. Самбо
САМБО ЯК САМБО
Скільки у вулиці шумів…
Скільки у вітру хмар…
Скільки у сонця розпечено-жовтих п'явок…
Прокляття вам всім!
Я, Самбо чорний і голий,
Я, Самбо голий і чорний.
Сім раз по сім
і по безліч років,
Сім раз по сім
і по безліч акрів
Ці скоцюрблені пальці сапали й пололи
Білу, як ваша шкіра, бавовну.
Жовтий, як ваше злото, маїс
По плантаціях Каліфорнії.
Я, Самбо, все зніс.
Сонце жовтими п'явками
Висисало кісток моїх сік,
Захлинались беззвучно й гавкали
У шлунку голодні пси.
Я, Самбо, не плакав,
Не просив, —
Я звик.
Я, Самбо, у пранетрях
Флоріди
Сім раз по сім
і по безліч років,
