То не я казав тобі, Клаво,
Що бажав би скорше вмерти…
Я впертий, я впертий!
Не піддамся. Не маєте права!
Надеждіно,
10 листопада 1922
* * *
Пробач. Я зробив тобі боляче.
Забудь про вчорашню розмову.
Ще маленьке напруження волі —
Й ми обоє будемо здорові.
Ще маленьке, останнє напруження.
От вже зараз я, бачиш, нормальний.
Ми обоє будемо дужими
Й покинемо ці сентиментальності.
Все це стане страшною, забутою казкою —
Навіть згадка ніколи не виникне.
Поїдемо разом у Донбас —
У Горлівку, у Щербинівку.
Скільки сили незламної викрешу
З блискучих шарів антрацитових,
Скільки нових пісень напишеться
Під кайла суворий ритм!
Надеждіно,
11 листопада 1922
