Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/72

Ця сторінка вичитана


Поставала примара —
Непримарно-виразна примара
Отруєних трупом долин.
І коли воркотіли розмірні робайї —
Ввижалось мені на горі:
Хтось, до жаху знайомий, ритмічно рубає,
Методично рубає
Змертвілих синів Наїрі.
Та в примару ту вдерлась нова Ерівань,
І в майданах нової Ерівані
Розчинився мій сум у вирах поривань
І розтанув у леті стрімких поривань,
У напруженому паруванні.
Я відчув: мій відчужений біль ущух
У відновленому Гаястані.
Я почув: у колбуді співає ашуг
(Під таару — рулади гортанні);
Про вірменські колгоспи співав ашуг
Патетично-безжурні руп'ані:
Я працюю у колгоспі —
Будем пити ми вино!
Я ударник у колгоспі —
Будем пити ми вино!
Не приходьте, злидні, в гості —
Будем пити ми вино!
Хай куркуль отрути вип'є —
Будем пити ми вино!
*
З неба сипле сніг, сніг,
Білий, як належиться.
3 вітром спільно з ніг
Валить ожеледиця,