Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/57

Ця сторінка вичитана


Коли ввесь світ почує
Нових дзвінких пісень
Про те, як три мисливці
Зійшлись в урочистий день.

І день весь полювали,
І дзвінко ріг гукав,
Аж зирк — в полях спіткали
з криці їжака.

— Їжак, — Джон Бул каже,
Мак — сумнівами: — Ні.
A Педді: — Стережемся,
Бо раб страшний в борні!

І ніч всю полювали
(Гүділа осока).
І бачили зі Сходу.
Мов зорю, світляка.

— Світляк, — Джон Бүл каже.
Мак з презирством: — Ні!
A Педді: — Це зелений
мій край почервонів!

Й тривало полювання
Під танок безтурботних куль,
й котився у провалля
Знесилений Джон Бул.

— Скувать! — скиглив у розпуці.
А мак: — Не кат я, ні!
A Педді: — Вже закутим
Не бути більш мені!