Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/52

Цю сторінку схвалено

ІЗ КНИГИ «В ОТОЧЕННІ»
(1927)

 

Особисте

Однаковісінько мені…
Т. Шевченко
Товариство, яке мені діло…
П. Тичина
Ще раз полізуть в історію…
М. Йогансен


Мене не згадають. Я не для віків.
Мною не захоплюються надто і сучасники:
Не так уже гучно кресав я співи
І не так уже рясно.

Бо я не майстер — так собі, гружчик;
Не те щоб електрон, — ну, атом революції
А скільки ж, скільки нас таких, середущих,
І в Харкові, й у Вера-Круці!

Раменом-поемою здвигнеш тягар,
Ще там десяток-другий підхопить,
Потім дивуються: зсунулося гарно;
Хтось там вхопився перший, а хто б то?