проводили по селах жорстоку «шомполізацію». Безконечні ешелони вивозили український хліб узголоднілу Німеччину. В глибині народних мас визрівали нові сили, які мали незабаром визволити Україну з-під влади націоналістичної буржуазії та чужоземних окупантів.
Непереборна віра в близьке визволення України продиктувала ще невідомому поетові рядки його першого вірша:
|
Хоч ми сидим у тьмі глибокій,
Та не погасне віра в нас, («Нові сили», 1918) |
Можливо, ніхто й не помітив цих гарячих, ще дуже далеких від довершеності рядків, можливо, що вони навіть не дійшли до України, — це не має значення, — в них було свідчення, що у вогні громадянської війни народився ще один український революційний поет: його голос згодом зіллється з голосами інших молодих поетів, творчістю яких розпочинається радянський період української літератури.
У 1921 році вийшла перша книжка Івана Кулика, якої вже не можна було не помітити. Не так багато в ті роки виходило поетичних збірок, і не кожна з них з такою переконливістю свідчила про ідейну
