На сполох
Насувається знов лихоліття.
Тиняються зажурені, горілиць
Стежать, чи немає на небі жаданого лахміття.
Та, ніби криця,
Безхмарна жорстока блакить.
Не чувати вимріяної вогкості,
Не наближається злива:
Ніби хто природу роззлостив —
Не вгамовує застигло-впертого гніва.
Не врятували хресні ходи
(Та вже ніхто й не вірить),
І мучить думка: чи що вродить,
Чи так усе й згорить?..
