СОФІЇВКА
Уривки
з віршованого роману
Пісня перша
І
Софіївко! Ти рідна і незнана!
Тобою ще з дитинства я болів:
Проклята — ти зросла од примхи пана…
Кохана — ти з кріпацьких мозолів…
Вселяла ти і подив нам, і острах,
Ти надихала тьмавий біль і щем
З твоїх алей густих, із урвищ гострих,
Із стромовин, обрубаних мечем.
Твоїх владик оспівував Трембецький,
Але забув згадать підлесний спів,
Що в кожній брилі, в кожній урні грецькій
Роз'їв щілини терпкий піт рабів.
Але твої печери в камні й глині,
Але твої ставки та моріжки
Плекали глід занедбаний такий, —
Мого дитинства хвилі швидкоплинні.
