Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/116

Ця сторінка вичитана


А білі відпливали,
А білі відпливали, —
Я дивився на сонце, і сонце зникало за валом.
Чи ж не тяжко, чи ж не тяжко, чи ж не тяжко
Бути негром, негром, негром?
Всі врятуються в човнах,
Тільки неграм смерть і жах,
Смерть і жах,
Смерть і жах
У морських валах.

Я дивився на сонце, і сонця на небі не видко,
Я дивився на море і чув, що вже смерть мені швидко, —
І смерть моя вже швидко,
І смерть моя вже швидко, —
Я дивився на сонце, і сонця на небі не видко.

 

САМБО ВЕСЕЛИТЬСЯ
Сем та Біль, Майк та Джо —
Ух, як ве-се-ло!
Чорним естраду закреслило.
Тільки очі блищать,
Тільки зуби,
І бряжчать
Нахабно й грубо
Струни банджо.