Особливо ж дітей, що не слухають старших
Та бігають далеко в ліс.
…А може, й даремно застрашують,
Їм аби слухались — звісно…
Діти не вірили, й старі забували.
Тільки часом заниють багрові борозни,
Що батожне вирило рало, —
І шкіру дубив мороз.
Ех, річко Аппалячікола!
Ех, річко Аппалячікола!
Од комуни муринської й досі руїни…
І ти не забудеш —
І ми не забудем —
ніколи —
ніколи —
ніколи
(Ех, річко Аппалячікола!).
Кров дзюрчала із жил, як з іржавої ринви!…
СХЕМА: ДУЖЕ ПРОСТА
І ДУЖЕ СУХА
Скільки таємниць,
Стільки ж і ключів —
Можна про все дізнатися.
У білих рушниці,
У білих гармати,
І білим шкода втікачів,
І білим шкода землі —
І білі дуже обурені.
А проте — у білих є уряд,
