розумний, начитаний, то й вибрали його за гетьмана.
Самойлович за перший свій обовязок уважав зєднати всю Україну в одну державу. І переговорами й погрозами він старався переконати правобережних козаків, що вони повинні зєднатися з Лівобережжям під одною булавою. І по довгих заходах довів до того, що Дорошенко віддав у його руки свої гетьманські відзнаки. Самойлович усіма силам и старався втримати при собі правобережні городи.
— За ким Київ і Чигирин, за тим уся Україна — казав він.
Він укріпив добре Чигирин і боронив його перед турками. Але йому не пощастило втримати давню гетьманську столицю; в мирі в Бахчисараї 1681. р. він мусів віддати правобічну Україну під турецьку владу.
Самойлович вів українську державу сильною рукою. Він бажав поставити високо уряд гетьманства, щоб його поважали так, як по инших державах шанували царів і королів.
На гетьманському дворі завели звичай, що туди ніхто не міг увіходити з палицею; перед особою гетьмана нікому не вільно було сідати, навіть полковникам; таксамо й духовенство, навіть найзначніше, мало стояти перед гетьманом із непокритою головою. Гетьманський двір був уладжений пишно й роскішно. Кімнати були прибрані гарними килимами, зброєю, малюнками. Обстанова була дуже гарна, скрізь було багато срібла, золота, самоцвітів. Гетьман любувався музикою, мав різні музичні струменти; кохався і в книжках і мав свою бібліотеку.
