Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/91

Ця сторінка вичитана

ка поляки назначили були гетьманом Михайла Ханенка (1668—1674), але він не мав великого значіння на Україні. Турки знов на місце Дорошенка бажали мати за гетьмана ще раз Юрія Хмельницького (1677—1681). Він пробував добути батьківську столицю Чигирин, але це йому не вдалося. Турки покарали його на смерть у Камянці на Поділлі — скинули з моста в річку Смотрич. Инші гетьмани були вже під польською владою: Остап Гоголь (1674—1679), Степан Куницький (1683—1684), Андрій Могила (1684—1686) і наказни й гетьман Самусь Іванович (1693—1704).

Останнім організатором козаччини на правобережній Україні був полковник Семен Гурко, прозваний Палієм. Він проживав сперш на Запорожжі, опісля поселився у Хвастові на Київщині, приняв уряд полковника й почав обновлювати козаччину. Ця частина Київщини була тоді зруйнована війнами, майже пуста. Палій із різних сторін спроваджував поселенців, закладав села й містечка. Радо йшли до ньог селяни й козаки, і незабаром ця країна почала процвітати добробутом.

Палій задумав визволити з під польського панування ввесь край від Дніпра по Случ, скасувати там кріпацтво й замінити панщину на грошові оплати або військові повинности. Але поляки дізналися про пляни Палія й 1699. р. порішили цілком скасувати козаччину на Правобережжі. Тоді козаки зірвали повстання, багато польських панів заплатило головами за свої неправди.

У цьому повстанні брала участь і українська шляхта. Найбільше вславився волинський пан Данило Братковський, визначний поет, що у своїх творах виступав проти всякої неволі. Він