Гетьман наказав знову готовитися козакам у похід і повів їх удруге до Галичини 1649. р. Польським полководцем був тепер Ярема Вишневецький. Він думав іти на Україну, але Хмельницький окружив його військо так, що князь заховався до замку в Збаражі в Галичині. Тут сиділи поляки кілька тижнів у облозі, і на них прийшла така біда, що з голоду мусіли їсти коні. Зпоміж козаків поляг під Збаражем полковник Морозовицький, що його звали Морозенком. Нарід плакав за молодим лицарем, як то співають у пісні:
— Ой, Морозе, Морозенку, ти преславний козаче, за тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче!..
На підмогу Вишневецькому вибрався король Ян Казимир. Польські війська йшли безпечно вперед, бо не сподівалися зустріти скоро козаків. Але Богдан Хмельницький на той час відійшов із частиною козаків від Збаража й чекав короля під Зборовом. Коли поляки перейшли болотнисту річку, козаки напали на них, розбили польські обози й загнали королівське військо до міста. Король пробував боронитися, уставив свої війська в оборонному таборі, але українці й татари окружили його такою великою силою, що про перемогу не було що й думати. Король боявся, що дістанеться в полон і мусів миритися з Хмельницьким.
Дня 18. серпня 1649. р. підписано славний зборівський мир. Король відступив козакам три наддніпрянські воєвідства: київське, чернигівське, брацлавське — се була половина України. Не вільно було туди входити польським військам, усі
