Чигиринський замок стояв на високій скелистій горі. Довкола був обведений валом, муром і баштами; на мурах і вежах стояли гармати. В долині під замком розкинулося місто, обведене валом і дубовим гостроколом; вхід вів через оборонні ворота в трьох місцях. Третій ряд укріплень був на півдні від степів, — непрохідні ліси, поляни позавалювані деревами, глибокі рови, вовчі доли й инші засідки боронили переходу до столиці.
Двір гетьмана був на міській площі побіч церкви Успення. Дім був звичайний, козацький, бо гетьман пишноти не любив. Тільки гармата, що стояла перед двором, давала знати, що тут кватиря головного вожда запорозького війська.
В сусідніх домах були різні військові уряди: канцелярії, каси, військові склади й ин. Кругом жили козаки чигиринського полку, що були прибічною сторожею гетьмана.
На передмістях було людно й гамірно. З усіх сторін зїздилися сюди козаки, міщани, купці. В крамницях можна було дістати всякі чужосторонні і свої товари. В одних продавали шовк, турецькі матерії, перські килими, перли, дороге каміння, в других — муку, сало, мед, рибу, деревяні й металеві вироби. По вулицях і торгах була глота людей усякого роду й народу: побіч українців донські козаки, білоруси, татари, москалі, турки, поляки, угри, румуни, греки, болгари, німці, шведи, — нераз у багатих убраннях на гарних конях або в пишних повозах, — пани, дворяни, купці й військові.
В Чигирині бували часто чужосторонні посольства — від турецького султана, московського царя, польського короля, волоського й молдав-
