ське військо, яке стояло на кватирях у Київщині, дуже докучало людям.
Козаки відказували на переслідування української церкви й віри. Гетьман Тарас Федорович, що його звали Трясилом, зібрав трицять тисяч війська з козаків і селян. Головний табор був під Переяславом по лівому боці Дніпра. Козацькі сторожі обсадили цілу річку Дніпро, всі броди й переправи й довго не пускали поляків на Лівобережжя. Але польські війська врешті перейшли річку й почали облогу козаків. Бої йшли три тижні з великими втратами для поляків.
Одного дня невеликий козацький відділ, з двісті коней, вийшов на стежу. Поляки замітили його й окружили довкола. Козаки позамикалися в якійсь повітці (шопі) й боронилися так завзято, що всі полягли там, а до неволі дістався тільки один козак і то ранений.
Але, тимчасом, із козацького табору помітили, що в польськім таборі нема доброї сторожі. Гетьман дав наказ до випаду. Козаки напали на польські пушки, розбили невеликий відділ, що її пильнував, позабирали що-найбільші гармати й попритягали до свого табору. Потім пустилися ще над річку й попалили перевози, що там збудували були поляки. Польський гетьман Конєцпольський спершу хвалився, що кровю загасить козацьке повстання, але далі побачив, що нічого українцям не вдіє, і мусів миритися.
Козакам дозволили мати реєстрового війська вісім тисяч і ні в чім не змінили козацьких установ.
