Запорожці безнастанно вели боротьбу з татарами. Що-року на весну з Січі розсилали по города́х хоругви з хрестом і такий зазив:
— Хто за віру христіянську хоче піти на палю, хто хоче, щоб його четвертували, колесували, хто не боїться смерти, нехай пристає до нас! Пощо смерти боятись! Від смерти не втечеш! Ось козацьке життя!
З усіх сторін поспішали на Січ старі козаки й нові добровольці, що бажали поборотися з невірними, добути слави й добичі.
Рано-вранці тарабани й труби давали знак, що похід починається. Козаки вже вночі були готові й зараз ставали до своїх відділів.
Попереду їхала козацька музика з усякими струментами. Одні трубили на трубах і сурмах, инші били в тарабани, ще инші грали на бандурах. За музиками виступала кіннота, десяток за десятком, сотня за сотнею, рядами, в гарному порядку. Перед кожним відділом їхала старшина, то отаман, то сотник, то знову полковник у панцирі, з пірначем у руках. Потім ішла піхота з рушницями через плечі, з шаблями при боці. Старші їхали на конях.
Кожний відділ мав свій прапор, — різно-
