у степу було багато. Посередині твердині був вільний майдан. Така фортеця була подібна до инших замків, що їх тоді було на Україні багато. Але козаки дали їй нову назву »Січ« — від слова »сікти«, »рубати«, бо на укріплення сікли дерево; самі ж звали себе січовиками.
Від того часу Запорозька Січ була головною козацькою оселею.
На Січі князь Вишневецький зібрав значне число козаків, придбав декілька гармат, добув добрих рушниць і вів війну з татарами. Кримський хан дуже налякався козацької твердині й кілька разів намагався її здобути та знищити. Але аж по сімох роках війни, при допомозі турків, йому повелося підійти під Січ і розпочати облогу. Козаки боронилися завзято цілих три тижні. Та накінець їм не стало пороху й харчів, і Вишневецький наказав їм залишити оборону. Потайки козаки переправилися на инший острів і подалися в дальші місця. Татари ввійшли до порожньої Січі і зруйнували укріплення. Князь Дмитро воював із бісурманами далі й покінчив життя геройською смертю. В одній битві в Молдавії турки забрали його до неволі, й султан наказав його вбити.
Нарід назвав князя за його неспокійне життя Байдою і склав про його смерть гарну пісню. В Царгороді на ринку, перед самою смертю, пив Байда мед і горілку, — не журився тим, що зараз має вмирати. Турецькому султанові подобалося його завзяття, і він сказав до нього:
— Ой, ти, Байдо, славний лицарю! Будь мені
