В 16 год. агентство Радторгфлоту в Константинополі одержало тривожну радіограму: „Пароплав „Томп“ викинуто на берег на дві милі східніше Анатолійського маяка“. Агентство негайно повідомило рятувальну станцію. В цей час капітан в штурманській рубці, зберігаючи рівновагу, робив примітку.
|
При посадці на мілину велетенські хвилі вдарили на палубу, розбили двері в кают-компанії і лівий коридор поміж каютами помічників; зірвали двері й заповнили ці помешкання водою. Крісла в кают-компанії зірвало з гвинтів і понесло в море. Вода погнула трюмні шини й зірвала брезент. Під час аварії поранено другого механіка Підченко, старшого машиніста Зіхмана, кочегара М. Старко, Смислова, Носова, днювального Зізіка, каструльника Маджугінського. Всім подано можливу медичну допомогу… |
З рятувальної станції подали ракетою кінець, щоб припасувати брезентові мішки для переправи. Але сильний вітер щоразу обривав трос.
Хвилі, покриваючи пароплав водою, кидали його в усі сторони. І тільки після упертої тригодинної боротьби команда прийняла перший рятувальний парусиновий лантух. В лантух кинули записку з проханням прислати їжі й допомогу хворим. Команда, по пояс у воді, силкувалась залатати брезенти, щоб урятувати цукор. Вода в кочегарці підійшла до рівня мотора динамо-машини, і пароплав ледве не втратив радіозв'язок. Троє матросів кинулись до проходу й наглухо забили двері. Інші почали донкою випомповувати воду.
Всю ніч бушував ураган, лютувала завірюха. Судно то зникало під хвилею, то знову виринало над водою.
Вода заливала вугільні ями, машини. З команди вибуло 11 чоловіка. З берега ще не подавали ні медичної допомоги, ні їжі. Вже не було можливості з корми попасти до носа пароплава. Ранком вирішили готувати шлюпку для спуску на воду, але хвилі так кидали її, що годі було й думати врятуватися.
