Несподівано Шпілевський, щось згадавши, проказав до товариша:
— Пригадуєш, як були в Еспанії, правда ж, отак?..
— Еге… — згодився той.
— Де саме були? — запитав я.
— В Барселоні. Ми з ним,— кивнув головою Шпілевський на товариша, — на бій биків ходили дивитись… Яке гидке видовище!.. Одного бик розтоптав. Всі як навіжені!.. О-опле- ски! У них бої — краща розвага. Мерзота!..
Моряк аж скривився.
…Ноги відпочили, можна рушати й назад.
— Ну, морячки, віддавати кінці будемо? — запитав Шпілевський і легко підвівся на ноги.
У вагоні, їдучи назад, він запитав, чи не шкодую я, що пристав до гурту.
— Навпаки, не знаю, як віддячити, ви ж чудесний гід, — відповів я з подякою. — Признайтесь, півсвіта бачили?
Он з того виходу йшли поневолені, полонені, засуджені на смерть.
— Де там… — поскромничав він і, помовчавши трохи, порадив:
— Ви в Генуї обов'язково підіть огляньте міський
