ських храмів, драматичний театр і амфітеатр. В цій же частині на Морській вулиці міститься й музей, де зібрано речі, знайдені після розкопин. Руїни Помпеї по суті перетворено на великий своєрідний музей: всі вулиці, будинки, стіни, статуї, колони занумеровано, цінні пам'ятники відокремлено огорожами, найкоштовніші ж пам'ятники, переважно твори мистецтва, перенесено до Неаполійського національного музею.
Місто ще не все одкопане й досліджене — і досі в напрямі до Везувія тривають роботи.
Оглянувши музей, ми попрямували до амфітеатру й сіли спочити на верхніх його сходах.
Провінціальне містечко в усьому наслідувало жорстокий Рим. Амфітеатр, мабуть, вміщав усіх жителів Помпеї.
Скільки кривавих вистав відбулося на цій арені! Скільки впало отут гладіаторів, скільки рабів роздерто хижими, роздратованими голодом звірами? Он з того виходу йшли поневолені, полонені, засуджені на смерть — творити криваве дійство. Навколо шаліли й ревли пересичені, розбещені глядачі, спустивши донизу пальці, — вимагаючи крові, муки, смерті.
Руїни помпейських храмів.
