Сторінка:Іван Ковтун. Люди моря. 1935.pdf/39

Цю сторінку схвалено

Европейська частина Сінгапура.

— На берег? — помовчав і додав: — глядіть, хлопці, щоб без скандалів… хай побачать, що моряки радянські во-оо!

Секретар махнув героїчно вгору рукою, ніби показуючи яким мусить бути радянський моряк за кордоном.

Веселолиций засмаглий Шпілевський виструнчився і, як капітанові, гаркнув жартома:

— Єсть! Моряки радянські воо-о!


Вантажили вугілля саморуч і над бункерними ямами розростався стовп вугільної пилюги. Підваживши важкий кіш на бамбуковий дрюк, кулі клали кінці на плечі й парами — один попереду, другий позаду — бігцем несли вугілля до бункерів.

Спід гостроверхих брилів, схожих на дашки лялькових пагод, жовтіли худі, часом юні лиця. Виснаженість і втома ще глибше підкреслювали східну щелепатість лиця й воно видавалось гострокутим.

З сусідньої зупинки таксомоторів горланисто гукали шофери, закликаючи до своїх машин, але після обмеженої палубної площі і в'їдливого морського хитання ноги охоче брали простір і приємно було почувати під підош-