життя під час таких переходів втрачало свою перебільшену романтичність.
Тому, як і завжди, вільні від вахт моряки згуртувались біля борту, з насолодою обіймаючи зголоднілим зором береги уславленого порту.
Всі давно готові були зустріти берег. Чисто виголені, охайно одягнені, в блискучих, вигладжених комірцях, обвіяні мусонами, моряки стояли біля бортів, сильні й збуджені.
Пароплав перейшов на тихий хід і сторожко посувався, обминаючи багатий на мілини рейд, до карантинної гавані.
Карантинний огляд і портові формальності забрали довгі години дорогого часу. Коли все було пророблено, цупконогий капітан, роздратований причіпками влади, суворо оголосив команді своє розпорядження:
— Вільні від вахт можуть зійти на берег. Газет, книжок і взагалі будьякого друкованого матеріалу на берег зносити не дозволено. Винні підлягатимуть суворій карі.
Найозброєніший колоніальний порт Британії ніби боявся радянського вантажника, який, простуючи повз фортеці,
Проступали покороблені рельєфи острівців.
Пропливали темні вітрила малайських човнів.
