Сторінка:Іван Ковтун. Люди моря. 1935.pdf/26

Цю сторінку схвалено

Горбаті землесоси висмоктують пісок оповзнів і виливають в пустиню буру слизьку квашу.

Розширення фарватерів, дозвіл навігації вночі значно скоротили час зупинок і зменшили переходи до 18 годин.

Піщані береги каналу важко, а часом не можна закріпити і роботи біля каналу тривають безперервно. Горбаті землесоси висмоктують пісок оповзнів і виливають в пустиню буру слизьку квашу. В примарному повітрі горби конструкцій видаються велетенськими верблюдами, що прийшли до каналу заспокоїти спрагу.

Біля машин мурашаться робітники в довгій мішкоподібній одежі, легкій і незамінній під час спеки. Робітники горластими вигуками зустрічають пароплави, що, підіймаючи рівень води в каналі, обережно минають землесоси. Шлюпники гукають щось у відповідь і хвилин п'ять триває кваплива рвучка розмова, аж поки пароплав не лишає позаду робітничий мурашник.

Кілька років тривають роботи за планом, затвердженим ще 1921 року. За планом канал мають розширити до 60 метрів, поглибити до 13 метрів. Це дасть змогу проходити до океану найбільшим сучасним пароплавам. Але роботи посуваються надто повільно.