Константинопольський порт помітно занепадає. Важко старому зі своєю архаічною технікою змагатися з добре устаткованим портом Піреєм. Константинопільський порт не має ні устаткованих складів-елеваторів, ані нафтових башт. Тому Пірей останніми часами відвоював у Стамбула найбільшу частину транзитного вантажу.
За проектом, складеним Туреччиною, Константинопільський порт має стати вільною зоною й цілком реконструюватися, але ця реконструкція коштуватиме щось із 150 мільйонів турецьких лір. Цифра дуже солідна для турецького бюджету.
Західні „друзі“ Туреччини згодні були б допомогти, тільки з умовою: наші гроші, але й наш контроль над вільною зоною.
„Курск“ пришвартувався до пливучих бочок на відстані 200 метрів від Галатської пристані.
За кілька хвилин капітан дозволив, вільним від вахт, зійти на берег.
Біля спущеного до води трапа точилась боротьба між перевізниками за перших пасажирів. Унаслідок цієї боротьби ціна за перевіз хутко знизилась від ліри до кількох десятків піастрів.
Чижикові щастило: його вахта припала на ніч, і він з гуртом комсомольців давно стояв біля трапа, чекаючи дозволу зійти на берег. Діставши дозвіл, моряки рушили до трапа, але поліцай, що перевіряв документи, взявши Чижиків документ, похитав головою і мигами пояснив, що з таким документом він не дозволить зійти на берег. Чижик зблід.
— Бакшишем пахне… — компетентно сказав збоку кочегар, що вийшов відпочити на повітря.
— Ну, дивіться! — схвильовано пояснював Чижик. Портрет є? Є! Відбиток пальця є? Є!
Поліцай уперто хитав головою.
— Ти краще поясни, що як будеш повертатися з міста, то ліру даси йому, — спокійно порадив кочегар.
Чижикові довелося послухати досвідченішого товариша. Поліцай, почувши слово „ліра“, негайно заспокоївся, і Чижик побіг униз.
— А ти, дурню, гляди ще й дай! — гукнув кочегар услід юнакові. — Дулю ти йому тепер дай!
