Цю сторінку схвалено
Ява XVIII
Галя (входить знесилена) Боже!.. І це — люди!.. Пролетарська культура!.. Гидко… подло… Хижі звірі не роблять того!.. Ті тільки тіло розривають, а ці?.. Душу вимотують, нерви по нитоцчі витягають… Часи інквізиції блідніють перед „освіченим“ 20м віком… „Боротьба з контр-революцією“… Боже, невже ж стільки бруду, стільки жорстокости, стільки подлости таїла в собі душа московського народу?!. (Оглядає кімнату). Який гармидер!.. Це — недоторканість мешкань!.. (Прибирає) Здається і мене чекає така доля… Ці труси, арешти… Не розумію, чому теперь відпущено?.. (Находить листа) Лист?!. Від кого це? (Читає) „П. Галино, ви на підозрінні в чека; ви бачили, що вас чекає… Врятувати можу тільки я, але… за „певну ціну“… Про це поговоримо у мене…
