Цю сторінку схвалено
на крок від смерти!.. Галино… Галю!.. Невже ти бачиш, що я кохав і кохаю тебе, як тільки може кохати людина… Я шукав забуття в боях — не найшов… Я кинувся в бурхливе море революції — мене переслідував твій образ… Я губив людей, я хотів зробитися звірем, щоби заглушити надлюдське страждання своє — моє серце було повне кохання… В ньому цвіли троянди, але… з гострими колючками…
Галя. Для чого ця мова? Ви ж знаєте — я дружина другого…
Іван. Дружина… сім'я!.. То — забобони, сміття буржуазно-патріархального ладу… Галю, людина вільна… вільна в своїх почуттях…
Галя. Але я кохаю Романа!..
Іван. Його нема і… не буде… Ви молода…
