Сторінка:Іван Зубенко - Перемога.pdf/36

Цю сторінку схвалено

сливий невблаганний… Сріблястий сміх струмочка і таємничий лісу шум… Всю силу першої жаги, нестяму щирого кохання нехай у серце переллє твоє. О, Галю!.. (Довгий поцілунок) „Не любиш“!.. Хіба ж можна не любити сонечка ясного, неба синього, степів широких?.. Хіба можна не любити прохолоди срібних хвиль під літню спеку… і пломінь вогнища під час морозу?.. Хіба можна не любити найкращої квітки?.. Ти… ти все замінюєш мені… В твоїх очах втопився я, як у безодні… Твої слова у серці віддаються, як співи херувимів!.. Кохана!.. Мила!.. Єдина!.. (Цілує кілька разів)

Галя. Любий, будь зі мною!..

Ром. Ні.. ні.. Найкраща квітка Укра-