Сторінка:Іван Зубенко - Перемога.pdf/17

Цю сторінку схвалено

вився… „патріотом“ і… тихим сім'янином, вкупі зі своєю вірною голубкою… Ха-ха-ха!..

Ром. (Зривається, ходить) Ольго, ти хочеш попсувати наші відношення?.. Не розумію, до чого твоя іронія!.. Так… Я — патріот, і гадаю, що кожний українець мусить бути таким… Ми переживаємо історичний мент… І коли ми не здобудемо того, про що роками мріяли найкращі сини нашого народу, — на нашому поколінні лежатиме вічна ганебна пляма… Батьківщина нас кличе, щоб закріпити здобутки…

Ольга. Та це ж — тільки слова… Батьківщина!.. А хто у вас буде закріпляти?.. За ким ви йдете? Оті ваші партії, що заблудилися в своїх артикулах, як між трьома соснами?.. Гризуться, гризуться… переконують один одного… голосують… А того й не бачуть, як далеко відійшли вони зі своїми програмами від життя… Хіба ж то — творча сила?..