Цю сторінку схвалено
Ром. А, Олю… Дякую тобі, друже, за твою щирість… Я до цього часу не розумів тебе… Теперь полуда спала з моїх очей… Я — поганий егоїст, сліпий…
Ольга Як-то?
Ром. (Не слуха її) У всякого в життю бувають помилки, хиби… О, як я гірко помилився! (Сіда на канапу). Я не оцінив щирої душі — і зіпсував своє життя…
Ольга (Сіда біля нього) Та в чім річ?
Ром. Пустка тут — і на душі і в серці… Ти бачила, як иноді бджілка упаде на воду? Таке бідне, нещасне! Хапається за кожний листочок, за кожну гілку, щоб вибратися на сухе місце… Напружує всі сили, бореться за своє життя… А